Б У Д Ь У В А Ж Н О Ю !

Експлуатація, ізоляція, відчай – ось що на тебе чатує, коли ти потрапиш до рук торговців жінками. У небезпеці ти, твоя доля, яку ти обереш собі у пошуках кращого забезпеченого життя, що нерідко стає міражем, оманою. За нього платять здоров’ям, молодістю, красою. А, бува і самим життям.

Насправді за кордоном на тебе може чекати тяжка малооплачувана праця або доля нелегальної повії : ув’язнена у чотирьох стінах свого помешкання і змушена «працювати» з 15-20 клієнтами протягом доби на брудних простирадлах, а натомість – майже усі гроші забирають сутенери. Тобі важко у це повірити?

Нещодавно працівникам відділення по боротьбі із злочинами пов’язаними з торгівлею людьми Управління карного розшуку УМВСУ у Львівській області вдалось повернути в Україну трьох дівчат, яким їхня подруга (разом навчались в середній школі, товаришували, були сусідками) запропонувала поїхати на заробітки в Польщу, подруга повідомляла про те, що робота легальна, і полягає в тому, щоб продавати одяг на речовому ринку в одному з містечок в Польщі. При цьому подруга дівчат наголошувала на тому, що вона сама вже півтора року працює в Польщі на ринку, продає одяг і заробляє близько 600 доларів США, а проживання і харчування бере на себе роботодавець.

В зв’язку із тим, що в дівчат не було грошей на виготовлення закордонного паспорта, квиток на автобус який слідує в Польщу, на дорогу в цілому, їхня подруга великодушно взяла всі витрати на себе, при цьому наголошуючи на тому, що ми ж подруги, я Вам допоможу, а вже на місці заробите грошей і повернете мені борг. Так і зробили. Через систему Вестерн Юніон з Польщі на одну з дівчат було перераховано гроші на виготовлення всіх необхідних документів, квитки на автобус, та дорогу. Великодушна подруга мала зустріти дівчат в Польщі на автовокзалі, після цього познайомити з роботодавцем, та розмісти в заздалегідь заорендованій квартирі.

Порадившись з родичами, не підозрюючи нічого підозрілого подруги вирішили поїхати за кордон на заробітки. Сіли в автобус, перетнули кордон, добрались до призначеного місця, де дійсно на автовокзалі чекала їх подруга, яка, як потім розповідали дівчата, виглядала респектабельно (гарна зачіска, макіяж, вишуканий одяг).

Зустрівшись, а це була літня пора року, подруги дуже зраділи зустрічі давніх подруг, і що на кінець і вони заживуть заможнім життям, і не будуть залежати ні від кого, а зможуть самі чогось добитись в житті, навіть не приділивши увагу тому, що разом з їхньою давньою подругою (назвемо її Оксана), стояли ще два мужчини «кавказької національності», яких Оксана представила роботодавцями, і з якими вона перебуває у дружніх стосунках. Двоє мужчин представились, галантно поцілувавши кожній з дівчат руку, та на ломаній польській мові повідомили про те, що вони болгари, а в Польщі по справах бізнесу, так як мають на базарі декілька магазинів в яких реалізовується турецький одяг.

В подальшому всі перемістились в два чорних BMW, які належали болгарам, та всі разом поїхали відмітити зустріч та знайомство. Пообідавши в одному з дорогих та вишуканих ресторанів, випивши по декілька келихів шампанського, дівчата «світились» від радості, все було неначе у вісні.

Після вищеописаних подій Оксана запропонувала подругам поїхати відпочити в мотель, повідомивши що кімнати вже зарезервовані. В мотелі, який був розміщений на узбіччі траси дівчат поселили в одній кімнаті а сама Оксана з одним з болгар поселились в іншій кімнаті.

Протягом тижня дівчата жили в хорошому мотелі, спілкувались з чарівними болгарами, які не скупились на компліменти, та вели себе як настоящі джентельмени, добре харчувались в ресторанах, випивали шампанське, гуляли, ходили по магазинам, де Оксана за свої гроші купувала їм одяг.

В один з днів Оксана зайшла в кімнату дівчат та попросила зібрати свої закордонні паспорти та дати їй для того, щоб зареєструвати дівчат, так як в Польщі такі порядки. Повністю довірившись подрузі, дівчата без секунди сумнівів віддали свої документи Оксані, при цьому одна з дівчат запитала Оксану : «коли ми вже будем заробляти самі?» на що Оксана доброзичливо відповіла посміхнувшись, що ще встигнете, і зникла у невідомому напрямку.

На наступний день подруги знов зустрілись і вкотре дівчата наголошували на тому, що вони хочуть на базар торгувати одягом, щоб заробити гроші. А на їх питання де паспорти, Оксана повідомила про те, що вона здала їх на реєстрацію і за 2-3 дні документи повернуть. Через два дні дівчата знову звернулись до Оксани і болгар з питанням чого вони не на торгових точках, на що Оксана з посмішкою промовила, що зараз вони всі їдуть по магазинам купляти «спецодяг» для роботи і через 3 години, повернувшись, Оксана повідомила, що треба збирати свої речі, в зв’язку з тим, що завтра дівчата нарешті підуть на роботу, але перед тим вони повинні поїхати в спеціально знятий для дівчат особняк, де вони і будуть остаточно жити, мотивуючи, що в мотелі проживання дуже дороге. Втішившись обіцянкам Оксани, дівчата сіли в автомашину та нічною дорогою поїхали у невідомому їм напрямку.

Їхали протягом 2-х годин, приїхали в якийсь населений пункт, назву якого звичайно не знали, під’їхали до двоповерхового особняка, вийшли з автомашини, зайшли в будинок, там вже для них були готові окремі кімнати, в яких вже не було таких зручностей як в мотелі, кімнати загалом виглядали «сірими», в них панувало безладдя, постіль не першої свіжості, і головне, в жодній з кімнат не було телефону.

В подальшому подруга Оксана вже не вела себе так привітно по відношенні до своїх подруг, вона демонструвала свою зверхність та нервувала. На наступний ранок в кімнати до «шукачок пригод» заходила Оксана та роздавала кожній з дівчат, так званий «спецодяг», який містив у собі речі явно еротичного змісту, на питання дівчат що це за одяг, чого вони повинні його вдягати, Оксана командним тоном відповіла що так треба, і додатково повідомила про те, що на вулиці їх чекає бус і через 20-ть хвилин вона чекає їх внизу для того, щоб їхати на роботу.

На цьому «солодке» життя припинилось. Дівчат посадили в автомашину і під супроводженням «джентльменів» з Болгарії вивезли на одну з трас, де стояли на узбіччі інші дівчата слов’янської зовнішності які займались проституцією. В подальшому Оксана, разом з болгарами в грубій формі наказали дівчатам виходити з машини і з усмішкою на обличчі повідомила : «Хотіли роботу ? Маєте її !». Не повіривши в те, що це трапилось з ними, і не усвідомлюючи що це не жарт, дівчата спробували заговорити до Оксани, але це вже була не та Оксана, яку вони знали в Україні як добру, привітну і щиру подругу.

Край сумнівам та міркуванням поклав удар по обличчі однієї з дівчат, після чого їх силоміць витягли з машини, на плач і благання ніхто не звертав уваги, після того, як дівчата запевнили своїх «роботодавців» про те, що повіями вони не будуть, їх затягли в автомашину, відвезли назад в особняк, в якому вони зупинились.

В особняку дівчат розселили по окремих кімнатах, між собою спілкуватись їм не давали , зачинили на замок, не годували декілька днів, били, принижували, ґвалтували, залякували, аргументуючи тим, що в них немає іншого виходу окрім того, що займатись проституцією, додатково Оксана дала зрозуміти про те, що без своїх паспортів вони являються нелегалами, вся поліція куплена болгарами, і взагалі Оксані і болгарам відома адреса проживання в Україні, і всю їхню родину виріжуть, якщо вони не будуть виконувати їх вказівки, і не відроблять затрачені на них гроші.

Піддані жорсткому тиску та погрозам одна з дівчат погодилася на те, щоб відробити гроші, які були затрачені «роботодавцями» в спосіб надання сексуальних послуг клієнтам за грошову винагороду, після чого її вивезли на трасу, де під пильною охороною болгар, разом з іншими дівчатами, з якими заборонялось розмовляти, займались проституцією.

В середньому «за зміну», яка тривала 10-ть годин дана дівчина щоденно (на критичні дні ніхто не звертав ніякої уваги), «обслуговувала» в середньому 15-25 клієнтів, гроші за секс-послуги отримували болгари, які і не думали ділитись грошима. Дівчину перестали бити, в кімнаті почали з’являтись продукти харчування та вода.

Після п’яти днів «роботи» дівчина впала у важку депресію, хотіла закінчити життя самогубством, сама відмовилась від їжі, на побиття реагувала мовчки, і тоді злякавшись що не будуть окуплені затрачені кошти, і те що дівчина може накласти на себе руки, Оксана разом з спільниками, продали дівчину іншому болгару, який керував секс-бізнесом за багато кілометрів від того місця, де «працювали» Оксана і компанія. Дівчина була продана за півтори тисячі доларів США, і в ночі її силоміць вивезли до іншого населеного пункту Польщі, де все повторилось, ґвалтування, побиття, образи і погрози. Таким чином дана дівчина була в подальшому перепродана ще два рази різним особам, її примушували працювати повією ще вісім місяців, ніяких контактів з родичами та близькими вона немала, постійно знаходилась під пильним оком работоргівців.

Повертаючись до двох інших дівчат, то вони стерпіли всі приниження та муки, але твердо стояли на своєму, що працювати повіями вони не будуть. Окрім того дівчата пригрозили своїм роботодавцям про те, що вони все рівно рано чи пізно втікнуть з під опіки та звернуться в поліцію, Українське консульство, а потім, на Україні і в міліцію.

Побоюючись припинення процвітаючого бізнесу та притягнення до кримінальної відповідальності Оксана, порадившись з болгарами, вирішила від гріха подальше відпустити двох подруг, при цьому суворо вказала, що якщо вони розкажуть про те, що з ними відбулось в Польщі, то їх знайдуть та вб’ють, наголосивши при цьому, щоб дівчата розказали мамі Оксани, що вона працює на базарі і продає одяг.

Як домовились, так і зробили, дівчатам було повернуто їх документи, відправлено на рейсовому автобусі на Україну.

Побоюючись розправи, при поверненні на Україну дівчата домовились забути про те, що з ними трапилось, і нікому про це не розповідати.

В ході проведення ряду оперативно – розшукових заходів працівникам відділення по боротьбі із злочинами пов’язаними з торгівлею людьми Управління карного розшуку УМВСУ у Львівській області поступила оперативна інформація про те, що на території Республіки Польщі в одному з підпільних борделів утримується громадянка України, яку примушують займатись проституцією, при цьому дана особа позбавлена права самостійно пересуватись територією Польщі, так як работоргівці забрали в неї паспорт. Відразу після отримання даної інформації спільно з польською поліцією та представниками консульства України жертву торгівлі людьми було звільнено з рабства, а винні притягнені до кримінальної відповідальності.

Ось ще один факт:
Дві мешканки Львова – мати та донька – впродовж двох років займалися вербуванням молодих дівчат віком 18-23 років з метою працевлаштування в секс-індустрії у Туреччині. За даним фактом порушено кримінальну справу проти мешканки Львова (у даному випадку - мати) за ст. 149 ч. 2 КК України („Торгівля людьми”). Згідно з кримінальним кодексом України, торгівля людьми належить до особливо тяжких злочинів, й передбачає позбавлення волі терміном від 5 до 12 років. Зараз мати та доньку, згідно з рішенням суду, заарештували і ті перебувають у слідчому ізоляторі.

До відділу по боротьбі зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми Львівського обласного управління міліції надійшла (а згодом, і підтвердилася) оперативна інформація, що мешканки Львова (мати та донька) пропонують дівчатам виїхати до Туреччини з метою заробітку у секс-індустрії. На збір та детальну перевірку інформації, оперативно-розшукові заходи щодо цього факту затратився не один місяць копіткої роботи працівників відділу. Як з’ясувалося, мати та донька особисто та через своїх знайомих розповсюджували інформацію, що їх родички, які мешкають у Туреччині, надають сприяння у поселенні та роботі у цій країні. Львів’янки не приховували, що мова йде про найдревнішу у світі професію – проституцію.

Молодим жінкам, які виявляли бажання пошукати кращої долі у цій туристичній країні, повідомляли, що їх місячний заробіток сягатиме орієнтовно 1 тисячу євро. Мешканки Львова „купувалися” на заманливу турецьку перспективу. Наразі відомо, що зі Львова до Туреччини у закордонний вояж з метою роботи у секс – індустрії відправили четверо дівчат. Ще кількох дівчат працівники відділу затримали у аеропорту Івано–Франківська під час перетину кордону й повернули до Львова.

Досить неординарним і трагікомедійним є початок цієї історії, в якій тепер фігурантами є мама та донька. А розпочалося усе з того, що донька поверталась автобусом із заробітків з Іспанії. Й коли на території України, в одному з районів Львівщини, автобус разом з пасажирами зупинився на перепочинок, наша героїня побачила молодиків, які пропонували зіграти на гроші. Більше того, азарт настільки її затягнув, що вона ще й позичила гроші на гру у водія автобуса (у кримінальній справі фігурують 1,7 тисяч євро). „Успішно” програла й ці гроші. Як наслідок, приїхала юна заробітчанка додому без копійки та ще й чималим боргом. Частину грошей для повернення боргу водію мама позичила у знайомих, за рештою – звернулася до родичок, які саме приїхали до Львова з Туреччини (вони 2,5 роки тому виїхали у Туреччину, там займалися проституцією).

Саме вони запропонували своїм родичкам у Львові ділову пропозицію: заробити капітал на „живому товарі” – молодих жінках. Розтлумачили механізм, мовляв, ваше завдання – підшуковувати у Львові дівчат, наше (як спонсорів) – пересилати гроші на прискорене виготовлення закордонних паспортів, на дорогу до аеропорту, квитки на літак, а також зустріч у Туреччині.

Дівчат підприємливі львів’янки втягували в боргову кабалу. Оскільки більшість з охочих кращого життя не мали закордонного паспорта, відповідно їм робили паспорти, також оплачували авіаквиток до Туреччини.

До речі, „щоб не світитися” львів’янки летіли до Стамбулу не зі Львова, а з аеропортів Києва, Тернополя, Чернівців, Івано-Франківська. Вже в Туреччині українські „нічні метелики” отримували за 2 години надання секспослуг 50 USD, за ніч – 100 USD. Половину щоденного заробітку у дівчат забирали.

ЗАЧЕКАЙ, НЕ ПОСПІШАЙ КАЗАТИ «ТАК» !

Дуже привабливі пропозиції? Без володіння іноземною мовою, відповідної освіти, високої кваліфікації отримати хорошу роботу майже неможливо.

ЛЕГАЛЬНЕ ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ У ВИСОКОРОЗВИНЕНИХ КРАЇНАХ ?

Ти повинна мати дозвіл на перебування в країні та на роботу. А її знайти дуже важко, бо рівень безробіття в Європі високий. Поміркуй над такими цифрами : загалом, тільки у країнах Західної Європи нараховується понад 18 млн. безробітних. Тому вимоги на ринку праці, особливо для жінок – мігрантів, дуже жорсткі.